Соціально – педагогічна діагностика – це спеціально організований процес пізнання, в якому відбувається збір інформації про вплив на особистість і його соціум соціально – психологічних, педагогічних, екологічних і соціальних факторів з метою підвищення ефективності соціально-педагогічної діяльності. За змістом і кінцевою метою вона є педагогічною, а за методикою проведення має багато спільного з психологічними і соціологічними дослідженнями. Метою соціально-педагогічної діагностики є встановлення соціального діагнозу. Крім цього діагностика передбачає проведення профілактичних заходів щодо запобігання асоціальної поведінки особистості.
Об’єктом діагностики для соціального педагога в навчально-виховних закладах є особистість дитини в системі її взаємодії з соціальним мікросередовищем та окремими суб’єктами цього середовища, які впливають на формування та розвиток даної особистості. Предметом діагностики є соціально – педагогічна реальність. Предмет та об’єкт діагностики мають бути відображені у змісті діагностики.
Процес діагностики можна умовно поділити на етапи:
1. Аналіз первинної інформації, що одержується на початку роботи;
2. Визначення об’єкта діагностики та способу її проведення;
3. Підготовка до діагностичної діяльності (технічна, методична, психологічна тощо);
4. Процес діагностики – застосування діагностичних процедур;
5. Аналіз результатів діагностики та постановка соціального діагнозу.
На основі отриманих даних робиться висновок і визначається проблема, що дозволяє соціальному педагогу перейти до вибору відповідних технологій соціально-педагогічної роботи.
Завдання соціально-педагогічної діагностики в роботі соціального педагога навчально-виховного закладу полягають у вивченні:
- особистісних, індивідуально-психологічних особливостей дитини;
- позитивного і негативного впливу мікросоціуму на дитину;
- виховного потенціалу мікросередовища дитини;
- дослідженні «проблемного поля» особистості.
Соціальна діагностика повинна здійснюватись за допомогою певного діагностичного інструментарію, який є сукупністю різних соціологічних та статистичних методів. Загалом діагностичний інструментарій різних видів діагностики досить різноманітний. Тому неможливо дати детальні поради щодо застосування певних діагностичних методик, навіть для типових ситуацій. У своїй роботі соціальний педагог повинен застосовувати комплексне дослідження. Наприклад, бесіди за певною схемою, спостереження, комплекс методик різного рівня складності. У процесі комплексного дослідження доцільно чергувати вербальні та невербальні, малюнкові, ігрові та інші методики. Оскільки перелік цих методів досить великий, зробимо короткий змістовний огляд найбільш поширених і тих які найчастіше використовуються в практиці.
Найбільш розповсюдженими серед них є:
спостереження;
методи опитування (інтерв’ювання, анкетування, фокус-група);
методи аналізу документів;
експертна оцінка;
аналіз соціуму.