Сайт школи 4

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 07.11.2013 р. N 998/13/155-13

Департамент заробітної плати

та умов праці розглянув лист,

що надійшов з Кабінету Міністрів України,

і в межах компетенції повідомляє.

До питання 1

Відповідно до підпункту 140.1.7 Податкового кодексу України суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв відповідну Постанову від 02.02.2011 р. N 98, а Міністерство фінансів України, у свою чергу, видало наказ від 17.03.2011 р. N 362, яким викладено в новій редакції Інструкцію про службові відрядження в межах України та за кордон (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 9 Інструкції на працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, на яке він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються.

Пунктом 10 Інструкції визначено, що якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства.

Тобто в наказі про направлення у відрядження має бути зазначено, що працівник працюватиме у вихідні дні. У даному випадку робота в ці дні буде оплачена відповідно до статті 107 Кодексу законів про працю України у розмірі подвійної тарифної ставки (окладу).

Водночас зазначаємо, що оскільки дію нової редакції Інструкції поширюється тільки на органи державної влади, підприємства, установи та організації, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, то госпрозрахункові підприємства питання щодо відряджень повинні врегулювати в колективному договорі підприємства.

До питання 2

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку.

Відповідно до зазначеного режим роботи, тривалість робочого часу і час відпочинку встановлюються роботодавцем в правилах внутрішнього трудового розпорядку або у колективному договорі з дотриманням норм законодавства про працю.

Отже, питання виходу працівника на роботу в день вибуття у відрядження і в день прибуття з відрядження регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

До питання 3

Згідно з Інструкцією про службові відрядження направлення працівника у відрядження здійснюється керівником підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджається працівник, строку й мети відрядження.

Відповідно до пункту 6 Інструкції керівник підприємства може встановлювати додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження: витрат на наймання житлового приміщення, побутові послуги, транспортні та інші витрати. Такі обмеження вказуються в наказі (розпорядженні) керівника підприємства.

Пунктом 11 Інструкції визначено, що відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найму житлового приміщення і добові витрати.

Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

Аванс видається до початку поїздки, але не раніше дати видання наказу про відрядження. Незабезпечення відрядженого працівника є порушенням трудового законодавства, і винні особи відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. У разі якщо працівник не буде забезпечений авансом на відрядження, то винних у цьому посадових осіб підприємства можуть притягнути до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю (штраф у розмірі від 510 до 1700 грн. згідно ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення).